Я люблю приходити в цей ліс,
Де пахнуть сосни ладаном і пряно,
Де золотаві кучері беріз
Омиті небом, наче океаном.

   Так, вона любить цей ліс, карпатський, неповторний, ліс, який став її другою домівкою, прийняв як свою, рідну. Тут кожного дня її радо стрічають буки і смерічки, що ген- ген простягли свої руки – віти до синього неба.
…Ранок у Д.Шепоті починається звично: ще надворі ледь жевріє новий день, а село вже оживає,бо роботи всілякої по господарству вистачає. А якщо це багатодітна родина, то й поготів. Та наша Оленка, як її жартома називають у колективі Гірсько-Кутського лісництва, як та бджілка проворна: швидко все виконує, встигає і чоловіка на роботу провести, і дітей до школи зібрати.  А сама - до своєї звичної праці у рідне лісництво. Тут вона трудиться  з 2008 року.
    Ще будучи школяркою твердо вирішила, що стане лісівничкою. Прикладом для неї у всьому був батько Василь Тріщук, який все своє трудове життя присвятив роботі трактористом у лісовій  галузі. Вечорами  він так цікаво розповідав про свій колектив, про людей, що доглядають лісові багатства. А ще на уроках лісівництва школярі черпали ґрунтовні лісові знання, тому  й чимало їх у майбутньому обрали собі лісівничу професію.
    Навчання у Сторожинецькому лісовому технікумі допомогло осягнути чимало нового і цікавого, що згодом і пригодилося у повсякденній роботі.
  - Пригадую, як розпочинала свій трудовий шлях,- ділиться думками  Олена Пую.- Тоді лісничим був Василь Купровський. Не одному молодому спеціалісту дав він путівку  у трудове життя, і мене прийняв дуже добре, у всьому допомагав. Його уроки стали такими дорогими  мені у житті, вони й сьогодні приходять мені на допомогу.
   А ще молодому спеціалісту багато допомагала тодішній помічник лісничого Зінаїда Порчук. Жінки швидко знайшли спільну мову, /а Олена вже тоді почала  працювати техніком лісового господарства/ і старша, умудрена життєвим досвідом лісівничка, підказувала, пояснювала, допомагала як то кажуть увійти у курс лісової справи.
    Пройшли роки і нині Олена Пую – кращий майстер лісу Гірсько-Кутського лісництва.
    – Майстер лісу – професія не лише відповідальна, але фізично важка. Адже фактично це господар у лісі. Усі насущні турботи і всі роботи в обході – посадка, догляд, лісові розсадники, прочищення, освітлення, контроль за рубками головного користування, вивезенням деревини, побічне користування – все на плечах майстра лісу. Від їхньої працелюбності, відповідальності і щирості до роботи залежить стан лісових культур, із хороших майстрів лісу розпочинається успіх усього державного підприємства.
- Олена Василівна відповідає усім вищесказаним якостям, - говорить лісничий Микола Одотюк. – На її обході у 777,5 га завжди панує порядок, вона добре вивчила ці ліси. Яку б роботу не доручив їй, все виконає вчасно і якісно, за що й поважають її у колективі.
     А в повсякденному житті це весела, товариська жінка, яка понад усе любить свою сім”ю і дорожить нею. Чоловік Анатолій у всьому підтримує її  та допомагає, радують своїми шкільними успіхами донечка Анна та близнята Дмитрик і Златослава. Напередодні професійного свята - Дня працівника лісу і вони,  і ми зичимо цій молодій жінці - трудівниці високих здобутків у праці, щастя в особистому житті та усіляких гараздів.
                                                                                                               Пресслужба.