en
Головна сторінка   »   Ліси ДП "Берегометське ЛМГ"   »  
Характеристика лісового фонду
Природно-кліматичні умови

Згідно лісорослинного районування територія лісгоспу відноситься до гірсько-лісової зони Українських Карпат.


В фізично-географічному і флористичних відношеннях лісомисливське господарство розташоване в трьох підзонах: нижній (висота над рівнем моря 500-600 м); середній – (650-1100 м); верхній – (1100-1400 м).


Нижній пояс гір є перехідним передгір’я і відрізняється домінуванням букових та ялицевих деревостанів. Ялина зустрічається у вигляді домішку до ялиці та буку і не створює природних кореневих лісостанів. До пониження пояса відноситься все Вашківецьке та Славецьке лісництва та частина Мигівського (кв.1-19).


Середня частина гір – пояс змішаних буково-ялицево-ялинових лісів.


Верхня частина лісів – пояс чистих ялинників.


Передгір’я являє собою підзону буково-ялицево-грабово-ялинових лісів.


Клімат району розташування лісомисливського господарства характеризується елементами гірського і лісостепового і є перехідним від помірно теплого (західно європейського) до континентального (східно європейського).


Континентальність клімату чітко проявляється на нижній частині схилів і передгір’ях, особливо в південній частині гірської системи. Вона видає себе холодною зимою із стійким сніговим покривом.


Із кліматичних факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток лісових насаджень слід відмітити пізні весняні і ранні осінні заморозки, максимальні зниження температури в зимовий період до -320, сонцеопіки, зливи, сильні вітри.


В цілому, клімат Карпат м’який без різких температурних коливань. Тривалий вегетаційний період і достатня вологість створюють сприятливі умови для успішного зростання як листяних, так і хвойних порід та успішного їх природного відновлення.


Територія лісомисливського господарства належить до гірського рельєфу і поділяється на 2 райони: низькогірський і середгьогірський. Низькогірський район, куди входить Мигівське лісництво, північна частина Берегометського і південно-західна частина Славецького лісництва характеризується сполученням низькогірських місцевостей з терасово-долинними і котловинно-терасовими місцевостями.


Середньогірський район, куди входить основна частина лісомисливського господарства, розташований у внутрішній частині Покутсько-Буковинських Карпат, яка витягнулась з північного заходу на південний схід і тісно пов’язана з геологічною будовою даного району. Гірські хребти досягають тут висоти від 1000 до 1500 м. Рельєф також характеризується сильною розчленованістю в зв’язку з наявністю великої кількості гірських потоків.


На території лісомисливського господарства переважають схили з крутизною 11-200 (5,9 %), 21-250 (28,5 %).


Продуктивність насаджень в гірських умовах в значній мірі залежить від розвитку та глибини грунтів. Утворення грунтів на території лісомисливського господарства відбувалось в складних умовах гірського рельєфу, різноманітності порід, змінної кількості вологи, характеру продуктів вивітрювання, крутизни схилів, рослинного покриву тощо.


В умовах лісомисливського господарства грунти формуються на елювіально-делювіальному пласті глибиною не більше 1-1,5 м. Відклади делювію, ступінь вивітрювання елювію-делювію залежать від рельєфу гір. Для крутих схилів характерна незначна глибина делювію, він мало вивітрений, щебенистий. На пологих місцях та біля основи схилів товщі вивітреного делювію відкладаються у великій кількості, а тому і глибина утвореного тут грунту більша, ніж на схилах великої крутизни. Чим меншої крутизни схил, тим, як правило, більш глибокий шар м’якозему залягає поверх щільних гірських порід.


Основними грунтоутворюючими породами є: елювіо-делювій Карпатського фліша (піщаники, сланці) і елювіальні відклади.


В процесі грунто-лісотипологічного обстеження, проведеного у 1969 році на території лісомисливського господарства були виділені основні типи грунтів в передгірській і гірській частинах.


В передгірській: буроземно-підзолисті (4,4 %), дерново-підзолисті (14,4 %), дернові (2,7 %).


В гірській частині: гірсько-підзолисті (2,9 %), бурі гірсько-піщані (75,2 %).


Основним процесом, який обумовлює особливості утворення буроземів, є біологічний процес з умовами вологого клімату, завдяки чому мінералізація органічних решток проходить дуже швидко і нагромаджуються лише найбільш стійкі її продукти, Проміжних продуктів – органічних кислот – утворюється мало. Це і обумовлює слабкий розвиток підзолистого процесу. Буроземні грунти розвиваються в умовах лісомисливського господарства під буковими та ялинниковими деревостанами.


Наявність різних видів бурих гірських, гірсько-підзолистих та інших видів грунтів залежить від висоти над рівнем моря, тобто від кліматичних умов місцевості, від розвитку гірського рельєфу і в зв’язку з цим від появи материнських порід, багатих первинними мінералами.


Для крутих верхніх схилів і вершин гір характерна перевага слаборозвинених буроземних грунтів. Нижче по схилах на висоті 1200-1400 м розташовуються гірсько-підзолисті грунти, які за механічним складом належать до супіскових і піщанисто-легкосуглинистих. Вони зустрічаються на північно-східних схилах.


Грунти більш важкі за механічним складом формуються на більш рівних місцях і пологих схилах. Грунтотворною породою є продукти вивітрювання глинистих сланців. Легкі грунти відносяться до більш високих гір з гострими формами рельєфу. В ролі грунтотворної породи виступають продукти вивітрювання пісковика.


За фізико-хімічними властивостями грунти господарства відрізняються високою кислотністю.


Запаси гумусу в грунтах міняються залежно від умов рельєфу (крутизни схилів). Грунти на схилі за механічним складом формуються залежно від висоти їх залягання.


Вміст органічних речовин у верхній частині схилів більший порівняно з середньою і нижньою. Таке явище пояснюється тим, що у верхній частині схилів у вологому і холодному кліматичному режимі створюються менш сприятливі умови для розкладу органічних речовин і тому вони нагромаджуються там у великій кількості у вигляді так званого грубого, кислого гумусу. Процеси гуміфікації і мінералізації органічних речовин в середній і нижній частинах схилів відбуваються дуже інтенсивно. А тому тут створюються сприятливіші умови для водного, повітряного і теплового режимів грунтів. Отже, грунтові умови в середній і нижній частинах схилів кращі для росту насаджень порівняно з верхніми.


Що стосується більш детальної характеристики грунтів, то вона подається в грунтово-лісотипологічних нарисах, які лісомисливське господарство використовує в практичній діяльності.


Ерозійні процеси на території господарства проявляються скрізь у вигляді водної ерозії. Вони відображаються у змиві і розмиві грунтового покриву і підстилаючих порід. В результаті руйнується верхній найбільш родючий шар грунтів і зноситься водними потоками в струмки і річки.


Ступінь дренування району гідрографічною сіткою в цілому слід рахувати задовільною. Рівень грунтових вод коливається в межах від 3 до 20 м. По вологості більша частина грунтів належить до категорії вологих.


Основна частина території лісомисливського господарства є площею водозбору ріки Сірет з притоками Ластун, Зубринець, Звараж, Мигова, Михидра, Косованка, Білка, Дубовець, Солонець, Лекечів, Перечемка, Арджів, Лопушна, Борсуки, Петрівець.


В західній частині по межі з Івано-Франківською областю тече ріка Черемош з притоками, що знаходяться на території лісомисливського господарства: Вижінка, Марисюків, Бережниця, Писарів.


Всі річки господарства беруть свій початок у горах. Їх характерною особливістю є звивисті і порожисті русла, значні схили і вузькі долини.

 

Поділ лісів на категорії

Ліси, залежно від основних функцій, які вони виконують, поділяються на такі категорії:

  1. Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, до якої входять підкатегорії: пам’ятки природи, ліси наукового призначення, включаючи генетичні резервати, заказники, заповідні лісові урочища, національні природні парки.
  2. Рекреаційно-оздоровчі ліси, до якої входять підкатегорії – ліси лісопаркової і лісогосподарської частини лісів зелених зон. Рекреаційно-оздоровчі ліси, поза межами зелених зон.
  3. Захисні ліси, до якої увійшли підкатегорії – ліси уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інші, протиерозійні ліси та ліси уздовж смуг відведення автомобільних доріг.
  4. Експлуатаційні ліси, до якої увійшла підкатегорія – експлуатаційні ліси.

Існуючий поділ лісів на категорії проведено згідно „Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затверджених постановою КМ України від 16.04.07 р. № 733.

 

Категорії лісів

Площа за даними

лісовпорядкування

га

%

1. Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення

1.1. Памятки природи

88,7

0,2

1.2. Заповідні лісові урочища

8,7

 

1.3. Заказники

13135,7

37,5

1.4. Національні природні парки (господарська зона)

1983,3

5,7

1.5. Ліси історико-культурного призначення

32,0

0,1

1.6. Ліси наукового призначення, включаючи

  

генетичні резервати

165,4

0,5

Разом по категорії лісу

15413,8

44,0

2. Рекреаційно-оздоровчі ліси

2.1. Лісопаркова частина лісів зелених зон

35,0

0,1

2.2. Лісогосподарська частина лісів зелених зон

537,3

1,5

2.3. Рекреаційно-оздоровчі ліси, поза межами зелених зон

103,5

0,3

Разом по категорії лісу

675,8

1,9

3. Захисні ліси

3.1. Ліси протиерозійні

102,0

0,3

3.2. Ліси уздовж смуг відведення автомобільних доріг

39,7

0,1

3.3. Ліси уздовж річок, навколо озер, водоймищ та інші

1086,3

3,1

Разом по категорії лісу

1228,0

3,5

4. Експлуатаційні ліси

4.1. Експлуатаційні ліси

17719,8

50,6

Всього по лісгоспу

35037,4

100,0

 

Поділ загальної площі на категорії лісів
  
Поділ вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за переважаючими породами
  
Динаміка загальної площі лісового фонду за категоріями лісових ділянок
Шановні відвідувачі!

Ми раді вітати Вас на сайті ДП «Берегометське ЛМГ»!

Сподіваємось, що тут Ви знайдете для себе цікаву й корисну інформацію про пріоритетні напрямки розвитку підприємства, товари та послуги, основні досягнення і плани лісівничого колективу Буковини. Ми зробимо все можливе, щоб віртуальна екскурсія сторінками нашого веб-сайту була цікавою і максимально інформативною.

 

Останні новини
14 грудня 2018

     Розвиток нових технологій переробки деревини та євроінтеграційні процеси в лісовій галузі України зумовили запровадження нових національних стандартів якості деревини, гармонізованих з європейськими, передбачених постановою Уряду «Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України» від 09.12.2014 року №695 та у відповідності до наказу державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 14.12.2015 року №184.

Всі новини